A.R.M.S.Київ,загаль-проєтна гра"Ядерний забіг"31.10-01.11.20

[Sanri]

Вот и я наконец добрался оставить отзыв ..
До меня тут описали все и проскользнуло одно высказывание, которое объединяет все вместе и это "кровь, говно, песок и слезы'" )))
Вобщем все было шикарно, погода добавила адреналина и сложности в игру, ориентир в лесу без джипиэса ночью чистый гемор ))
Стоит пересмотреть набор снаряжения и подтянуть физуху )) армс как всегда дает возможность узнать в тонусе ты или нет ))
Всем спасибо- противнику за напряжение )) союзникам за хорошую кампанию )) Организаторам за игру )
Отдельное спасибо Бамбею за гостепримство ) Жене электрику за чай и сигареты на мертвяке )
Мирославу за антисептик двух литровый )))
Ждем и готовимся к продолжению )

[Pocomaxa]

Що ж... В двох словах, такого ще не було...))
А тепер розгорнутіше)

За всі ігри проекту з 2008го року було все. І спека влітку з 15+ км розвідки без води, і дубарь взимку, і вдень дощ та ледве плюс а вночі сніг та норм мінус в кінці зими.
Але от дощ, постійно, з трьома перервами на 5-10 хвилин - ніт)

Вранці на початку ледве накрапало. Ну, мож ще пройде стороною. Не пройшло) За кілька годин почалось, від моросі до норм дощу, хвилями.

У нашої групи (Воробей, Росомаха, Дітріх, Біт, Шустрік, Незнайка) завданням було шукати джерела радіації за їх слідом. Площа сліду - 6 лісових квадратів, 2х1.5км площі. Нас перекинули на середину пошукової лінії, тож так і рухались. Кілька годин йшли паралельно зі слідом, перевіряючи молодняки, дороги, пагорби, низини. Цікавою новацією був наш MAD, Мобільний Автономний Дядько - Біт на моноколесі))) Така собі розвідка, котра раптом що, могла швиденько звалити від контакту) Всю дорогу кружляв навколо нас)

Стемнішало. За годину дійшли до чергового фронту радіаційного сліду. Зустрілись з мобільною групою Одеси та рештою. Як потім виявилось, такою купою зібрались дарма, бо нас бачив супротивник і якби не пріоритетне завдання, то могли б нас суттєво кусьнути)

Після наради та короткого перепочинку вирішили і далі маневрувати по сліду. І підготували план "Б").
Воробей передав мені командування Альфою, бо змушений був поїхати. Браво сповістили, що за 2 години мають зніматись. Ну, ок.
Пройшли ще 1км лісового квадрату. Стали на перехресті. Відправив Біта по дорозі в одну сторону, Дітріха та Незнайку в протилежну
Помітив, що перчі та панаму викручую вже втретє...)
Хлопці повернулись. Тепер я та Біт вирушили на патрулювання. Іду і думаю: "та біс з ними. нарвусь на когось, то або розкрию і звалю, або спробую забрати чим більш і піду грітись на мертв'як")
В обидві сторони тиша.
Надійшла інфа про зміщення сліду на +1 квадрат до заводу. Гаразд. Знімаємось і йдемо туди ж. Викликати Браво не вийшло. Буханка поїхала евакуювати бійця. От жеж... Біт поїхав в сторону Браво для встановлення зв'язку.
Пройшли 0.5км до наступного перехрестя. Відправив Дітріха та Шустріка на праву дорогу в патруль. Викрутив панаму та перчі вчетверте, заточив енергогель. Патруль згодом повернувся. Вже підзамахались. Година десь 10а вечора. Сіли компактно, але недалеко від дороги. Я спиною до лівої дороги перехрестя в 2й лінії дерев, Дітріх навпроти в 2х метрах дивиться на перехрестя. Незнайка правіше в 4х метрах, Шустрік лівіше мене ближче до дороги.
Пройшло хвилин 10.
Раптом Дітріх: "рух на дорозі".
Я: "шта?"
Дітріх: "рух. на. дорозі."
Розумію, що в тому напрямку може бути наше Браво. Та це ж мабуть і вони. Стапе! Але ж вони не попереджали нас. А там Сомбер. А він би 300% попередив, якби йшов до нас. Хм... Нєстиковочка...) Паралельно бачу, як на перехрестя вийшло і завернуло вліво 2 постаті.
Зараз перевіримо) Витягую руки з-під пончо до зброї і кричу постатям: "ей, хлопці! ану скажіть пароль!". Тиша.
Підіймаю зброю, прицілююсь. Кричу кодове слово. Тиша.
"Хлопці! Пароль скажіть жеж!". Кажу кодове слово вдруге. Бачу, що хлопці ннуууу взагалі дупля не відбивають, що відповісти і вже спіткнулись, щоб грохнутись на ізмєну)
Затискаю трігер... І яаааак почалось...)
Якимось макаром мабуть втрьох зафігачили по одному челу. Другий побіг далі і лівіше. Намагаюсь відправити за ним чергу, але приїхали. Після першої довгої черги Арктурус перестав стріляти.
Блет! Шо робити? Глоком та гумовим ножиком багато не нарішати, бо я ж не Біт) Агов! В мене ж Кастєт є! Свіженький, спецом перед грою пригнав.
Ну нас хоч почують по його вибухах.
За цей час Дітріха поклали. Передаю по рації, що у нас контакт на останньому перехресті. Браво або Біт мають почути.
Випускаю постріл за першим втікуном.
Починаються черги з протилежного боку.
Шустрік встигає випустити 1 барабан зарядів. Під час перезарядки його теж поклали. Запускаю ще 2 постріли на звук черг. Ще 4й постріл прокєкав і не вибухнув. Перезаряджаю 5й і мені прилітає з довгої черги. Яка також зносить і Незнайку, як потім виявилось.
Загалом фініш не дивний, бо нас 4 без пнв, а група на нас вийшла 12 з кількома пнв, тож навряд ми змогли б втікти.

Червоні маяки увімкнули зарано, провтик. Вийшли на дорогу. Підійшло ще 2 людини з маяками, дивлюсь і не впізнаю. Не місцеві?)) Таки так і є, Одеса.

Ну і потопали до мертв'яка. Дорогою всі крім Дітріха майже пірнули в калюжі, бо дороги вже норм намочило)
Дійшли. І от давно я так не радів гарячій каші та чаю.

Резалт.
Одну з двох груп таки розкрили. Хоч і ціною життя своєї групи. Поломка буханки в калюжі перед нашим контактом і відсутність групи швидкого реагування. Ну штош... Буває, прикре співпадіння.

На 4у гру AR Арктурус витримав 10 годин дощу, але кастомний трігер нає... Також кастомний цинкосплавний відсікач ймовірно одночасно з ним злизався. Тож тепер маю замовний новий cnc трігер і лише кулеметний режим стрільби)
Взуття та снаряга висохали 3 дні.
Британським гортексом ну дууууже здивований. Він настільки класно працює, що одягнуте поверх нього пончо вже після першого разу було зсередини таке ж мокре, як зовні. А під гортексом все збс)
Шкарпетки Дексшел 7 років чекали свого часу і відпрацювали на 100%)) Бо Ніквакс з берців зтерся відразу після проходу по високій траві і ближче до контакту вже починалось чвакання.
Кастєт - дуже окнорм.
О 12й ночі псіханув і жахнув від мертв'яка до парковки за речами і назад. Тож +9км під дощем і по слизькій дорозі)

Велика подяка всім одеситам за те, що не забили та приїхали! І не важливо, за яку сторону)
Велика подяка решті всім, що не злякались погоди і все одно брали участь! От реально, тепер майже будь-який дощ - то фігня))
Велика подяка організаторам від обох сторін та всіх міст! Ви робите чудові ігри, як завжди)

[memph1s]

В нас еще был тепловизор правдо старенький и слабенький, но вы так промокли и замерзли что он вас не увидел)))) он видел только зайцев)).

А непромокаймые носки дексшел это тема у самого были такие ноги по факту сырые но не мокрые.

[Monya_Onyx]

У.в росомаха , вы своим рассказом вернули обратно туда))) на столько увлекательно читать, такое чувство что был с вами в группе)
буханка забрала у нас командира и радиста ((( два часа мы патрулировали , нас сдвигали на квадрат и опять патруль) если бы слышали что у вас контакт, выдвинулись к вам! группа была с ПНВ)
по итогу нас кинули на штурм ТЭЦ)
спасибо за участие и столь увлекательный рассказ)

[Kowalski]

У нас в армсе одни писатели чёли?
Как вы это делаете?

[Shustrick]

Pocomaxa

Росомаха що ж ти робиш - мізками змусуєш туди повернутись. З таких проектів потім довго не можу вийти морально. Зараз я вдома - біля дружини і малюків, а мізками там залишаюсь......

Граю з п'ятого березня 2008 року. В моєму житті було 10-15 рейдових проектів, котрі запам'ятались на все життя. Це був один з них


Є в мене дивна мрія. Хочеться щоб А.Р.М.С. докатився до рівня тижневих, зимових Карпатських рейдів.

На початку 2011 року був в Карпатах такий проект, котрий досі жоден з проектів не переплюнув. Був у зборній Харків'ян та Києвлян. Тоді температура падала до -25 вночі. Іноді нам доводилось спати тупо в снігу...... Щоб не замерзнути на смерть, кожну годину друг друга перевертали з одного боку на інший....... На вершинах горних хребтів висота снігу була в середньому по груди. А закінчився той проект справжнім альпіністським восходженням на гору Петрос з мінімальним альпіністським спорядженням, бо ніхто не планував то восходження - це було спонтанне рішення організаторів.......
з 22 рейдовіков до кінця проекту тоді витримало лише 11 з нас





Хлопців з АРМС нажаль тоді вистачило лише на 3 дні з 7 ........

Маю надію що ми так щє взимку тиждень по горам пограємо

[Myroslav]

…
по итогу нас кинули на штурм ТЭЦ)

Михайло, насправді ніхто нікого не кидав на ТЕЦ, це було рішення народжене такими факторами:
1) виснаження особового складу
2) дощ який собою перебивав всі звуки (я не почув як до мене на «центральну» рацію на базі підходить Електрик, противника який хотів би щоб ми його не почули – точно б не знайшли в дощовому лісі)
3) втрата часу, противник був до своєї бази ближче ніж ми.

Після того як повернулась «буханка», відбулась нарада командирів, ти до речі був десь поряд. Там було висловлено два плана (думки) як продовжити виконувати задачу:
План А) оточити базу AMRF та спробувати перехопити «вантаж » на підході до бази.
План Б) штурмом взяти базу AMRF і вже на ній чекати «вантаж», чи від неї шукати «вантаж» в залежності від тактичних обставин після штурму.

Переміг план Б
Досі переконаний, це було єдине правильне рішення в тих тактичних умовах.

У нас в армсе одни писатели чёли?
Как вы это делаете?

Макс, в мене така формула: чим краща гра, чим підготовленіший та якісніший був "противник", чим більше гра забрала з мене сил, - тим більше емоцій якими хочеться з усіма поділитися. Ну і навпаки…

Є в мене дивна мрія. Хочеться щоб А.Р.М.С. докатився до рівня тижневих, зимових Карпатських рейдів.

ОООО підтримую двома руками!!!!!!, досі 6 ночів зимового Карпатського рейду – вважаю самими важкими з усіх в моєму страйкбольному житті. День проходив як день, а от коли приходила зимова карпатська ніч, приносячи з темрявою лютий мороз, сніг та пронизливий вітер от тоді приходив час самовипробування )))) є що пригадати.

[Monya_Onyx]

…
по итогу нас кинули на штурм ТЭЦ)

Михайло, насправді ніхто нікого не кидав на ТЕЦ, це було рішення народжене такими факторами:
1) виснаження особового складу
2) дощ який собою перебивав всі звуки (я не почув як до мене на «центральну» рацію на базі підходить Електрик, противника який хотів би щоб ми його не почули – точно б не знайшли в дощовому лісі)
3) втрата часу, противник був до своєї бази ближче ніж ми.

Після того як повернулась «буханка», відбулась нарада командирів, ти до речі був десь поряд. Там було висловлено два плана (думки) як продовжити виконувати задачу:
План А) оточити базу AMRF та спробувати перехопити «вантаж » на підході до бази.
План Б) штурмом взяти базу AMRF і вже на ній чекати «вантаж», чи від неї шукати «вантаж» в залежності від тактичних обставин після штурму.

Переміг план Б
Досі переконаний, це було єдине правильне рішення в тих тактичних умовах.

полностью согласен! это было самое правильно решение)
и по окончанию штурма, я был восторге)

[Shwarkmann]

На згадку гри, яка була самою очікуваною цієї осені, як прояв поваги до всіх Вас, а також на роздум для тих, хто ще не вирішив на яку сторону страйкболу йому потрібно, публікую від себе невеличку новелу в трьох частях.


A.R.M.S. який я люблю. А чи знаєш ти, якою може бути осінь? Епізод ігор, який одночасно був і навчанням, і випробуванням раніше засвоєних навичок. Заздалегідь з друзями було підібрано та перевірено спорядження з врахуванням очікуваного прогнозу погоди і можливого маршруту. Виїзд з сонячної Одеси відбувався завдяки і в компанії найближчих друзів (Myroslav і Mr_White), що було вже само по собі приємною подією непростого року, офіційне гасло якого щодо зменшення соціальних зв’язків руйнувало мою нервову систему.
Зараз смішно згадувати, але інфраструктура і незвичні для одеситів дорожні розв’язки Києва внесли корективи щодо часу нашого прибуття. «Наддніпрянське шосе, Арсенальна, Арка дружби народів… Хлопці, ми зайняли невірну смугу і прої(-бали)хали наш з’їзд!»
Під’їжджаючи до точки вивантаження, за бортом помітно дощило, а ми запізнювалися вже приблизно на півтори години і сумували, що наші плани засмажити качку, яка була натерта сумішшю підібраних спецій ще з вечора, тануть на очах. Раптом, в доповнення до наших сум ми зрозуміли, що не купили сонячну олію! Без помітних успіхів наш дружній екіпаж намагався знайти найближчий сільмаг, в якому можна було б виправити цю прикру помилку. Як же ми здивувалися тому, що за деяких обставин під час дружнього спілкування, ми прибули на місце старту попереднього епізоду A.R.M.S., який був в 70 кілометрах від нашого очікуваного місцезнаходження. В цю мить, ми майже відчули скорботу десяти членів проєкту, які безупинно виглядали нашого прибуття і не сподівалися, що ми їх можемо залишити без обіцяної смаженої качки з яблуками і картоплею, яку, як запевняв автор рецепту, напрочуд легко зробити, а картопля, приготована в качиному жирі, смачна, декадентська і небесна!.. Бл…ть! Це ж A.R.M.S.!! Коли ти усвідомиш, що A.R.M.S. піклується про тебе, в ту ж мить від тебе підуть всі страждання, сльози і смуток ...
Кілометри минали, за вікном автомобіля була глибока ніч, але час розтанув і вже не мав ніякого сенсу. Ось нарешті той самий ліс. Світло фар вихопило з темряви ще не знайомий силует білого бусіка, на якому прибула частина одеситів, а он і хлопці. Обіцяні 9 градусів відчувалися кожним по-різному, а радість зустрічі була посилена приємним смаком шота Hankey Bannister. Однак реальність була не втішна: ми прибули останніми. Осінній нічний ліс змочений дощем, майже співав колискову, а наш розкішний намет, який міг з комфортом розмістити 4 людини чи 8 бійців A.R.M.S., ще був не вивантажений. Начепивши на голову ліхтарі ми почали готувати укриття. Пригоди лише починалися! Намет був по-сирітськи розукомплектований. Його каркасної частини, з встановлених потім обставин, в нас бути просто не могло! Сміх переходив в подив, а подив у згадки про того, хто нам передав намет без дуг і кілків: людина захоплюється Хага́куре Кікі́гакі, одним із постулатів якого було твердження, що шлях, яким йде воїн, прихований від більшості, що ним йде меншість і сутність його дано пізнати не кожному. Це ж A.R.M.S.!! Ставимо намет як тент, закріплюємо розтяжки за допомогою малої піхотної лопати і змайстрованими з гілок кілочками. Наспіх закинуті речі. Світлина на згадку. Подякували за третє ліжко Electric. Нарешті сон.
07.00 – 09.00 Ранкове пробудження було звичайним як і самі збори. Запланована на сніданок каша з чаєм так і залишилася в планах. Енергетичний фітнес батончик з продуктового магазину і склянка води - це також розкішний сніданок! Закриваю очі. Перевіряю себе. Вкритий пончо. GPS закинутий до рюкзаку пише трек, радєйка – на зручному місці, гарнітура Bowman – я скучив за тобою, мєхани – як завжди під праву руку; ліва – приємне почуття дотику АК-74. 5 гранат від Mr_White поруч. Найважливіше? Так, не забув - Ambush Seating Pad! Я готовий.

[Monya_Onyx]

и опять мозги в Киевском лесу))
спасибо за рассказ)